Ізмаїльська міська організація НСХУ налічує двадцять вісім митців із міст Південної Бессарабії: Ізмаїла, Арциза, Кілії й ін. Це діячі в галузі живопису, акварелі, графіки, декоративно-приклад - ного мистецтва, реставрації та консервації творів живопису, зокрема церковного. Регіональна самобутність і полікультурність є провідними ознаками їх творчості, яка живиться джерелами їх розмаїтого етнічного коріння, адже представники спілки є нащадками колоністів Бессарабії українського, російського, болгарського, гагаузького, молдавського, грецького, албанського, німецького походження.

ІМО НСХУ представляють два Заслужені художники України болгарського походження – Олександр Кара та Іван Шишман. Сакралізація по - буту й сільської праці болгарських переселенців, нащадком яких є Олександр Кара, стала найсуттєвішою рисою його творчості. Сюжетна основа творчих композицій митця, написаних у техніці енкаустики, базується на болгарському фольклорі, історії, знанні й повазі до культурних традицій свого етносу. Мова живопису О.  Кари дуже проста і викликає відчуття замилування. Автор прагне писати свої образи плоскісно, доходячи до символічності й локальності колірних плям, де одночасно присутня музикальність і пластичність лінії, що дозволяє йому створювати гармонійні образи. Не випадково жіночі образи О. Кари отримали у шанувальників його творчості визначення «бессарабські мадонни». Художні досягнення І. Шишмана нерозривно пов’язані з духовним простором православної церкви. Художній доробок митця складається з вишуканих творчих композицій, сакрально - го живопису, розпису монументальних хри - стиянських споруд, іконопису.

Членами спілки династії Чакір. В історії регіонального мистецтва Петро Чакір (1931-2012) був членом Спілки художників СРСР (1980), Заслуженим художником України (2009). Його твори підкорюють розмаїттям жанрів і техніки виконання. Eмалі П. Чакіра відображають багатство духовного світу гагаузького народу. Картини Алли Чакір мають глибокий релігійно-духовний і філософський зміст. Їх сюжети змушують замислитися над категоріями душі й тіла, земного й небесного, святого й грішного.

Власний неповторний почерк має Іван Коцофляк, який створив галерею чудових образів, сповнених романтики й величі, загадковості й одухотвореної простоти. Твори митця виконані в різних техніках (олійний живопис, акварель), зокрема у специфічній авторській техніці. Закоханість у красу бессарабського краю відрізняє його численні пейзажі, на яких ілюзія форми й глибини досягається віртуозним використанням різноскерованих фактурних мазків.

Творчість члена ІМО НСХУ Тетяни Мітакі виокремлюється потягом до осмислення свого етнічного коріння грецького походження. Багато з її робіт репрезентують художню концепцію античного минулого української Бессарабії, яка була стратегічно важливим центром греко-римської культури. Пейзажні композиції авторки відрізняються витонченим смаком, імпресіоністським забарвленням, викликають іноді в уяві ніжні звуки музичних інструментів.

Художник Володимир Дудник є знаним представником мистецького світу української Бессарабії. Майстер тонких пейзажів, на яких зображені явища природи миттєво викликають у глядача відповідний емоційний стан, він є автором й циклу філософських праць, написаних, за власним визначенням, у стилі реалістично-філософського символізму. Обіграючи символіку геометричних фігур (коло, квадрат, куб, піраміда) як єдність і боротьбу протилежностей, він надихає реципієнта вкотре осмислити споконвічні бінарні опозиції життя/ смерть, душа/матерія, чоловіче/жіноче, природне/штучне, викликаючи створюваними ним образами численні асоціації, ідеї й теми для роздумів. Володимир Дудник є генератором різноаспектних творчих ідей, покликаних оживити культурне життя регіону. З 2011 року він є організатором щорічного АРТ-БАТ фестивалю художників Придунав’я з метою пропагування краси й розмаїття регіональної творчості, до якого активно долучаються митці Молдови й Румунії. Крім того, митець модерує сайт «АРТ-БАТ галерея Ізмаїльських художників».

Художниця Валерія Левенцова, викладач художнього відділу дитячої музичної школи м. Кілія, є не тільки блискучим фахівцем у галузі олійного живопису, графіки, колажу, але й є автором праць на оргаліті, емалі, шовку, батику. В її творчих композиціях представлена панорама художніх образів з етніко-кубічними мотивами («Ритми писанки») Учні художнього відділення ДМШ м. Кілія, де працює В. Левенцова, є переможцями міжнародних конкурсів у Болгарії, Греції, Польщі, Японії.

Невловимими відтінками настроїв сповнені художні образи живописця Миколи Федяєва. Як тонкий майстер емоції, автор віртуозно передає блиск очей («Україночка»), дитячий захват, енергетичний підйом закоханих. Галерея його художніх образів представлена захоплюючою панорамою пейзажних, циркових та екзотичних мотивів.

Імпресіоністичним забарвленням сповнені роботи Павла Македонського, що засвідчують відкритість композиції та її незвичайні кути, фактурні мазки, акцент на світлових прийомах передачі форм, ілюзію руху, дрібні деталі тощо. Яскраві фарби його полотен відривають від буденності, запрошують поринути в оптимістичний кольоровий світ пейзажів і творчих композицій.

Пейзаж посідає особливе місце в живописі місцевих художників. Затишок, закоханість у патріархальний сільський побут і прості буденні речі передано на полотнах Дмитра Дьошина («Старий Арциз»), Сергія Костова й багатьох інших митців.

Самобутнє обличчя мають твори арцизьких художників Володимира Афанасьєва, Тамари Ткач, Дмитра Дьошина, сюжети яких захоплюють місцевим колоритом. На полотнах В. Афанасьєва у символічних образах представлена широка панорама побуту сільських бессарабських мешканців: підрізання винограду і дерев, орання, ткацтво, рибальство та підготовчі справи риболовів, збір винограду та врожаю усіх видів, облаштування двору, купання й прибирання, сільський ярмарок, музики в різних виявах та іпостасях, відпочинок і комунікація селян. Сюжети творчих композицій Т. Ткач демонструють вагомість традиційних цінностей у менталітеті жителів краю, домінування у культурі регіону общинних засад і колективної етики. Непримітний ландшафт буджакського степу на полотнах Дмитра Дьошина, перетворюється на привабливі степні простори, хазяйські дворики стають знаками культури, прозаїчні фігурки мешканців – носіями традиційних цінностей, а ностальгічні дороги і стежки – архетипами їх життєвого шляху.

Творча діяльність митців української Бессарабії відома не тільки в Україні, але й за кордоном. Вони є активними учасниками всеукраїнських і міжнародних пленерів, бієнале, на яких посідають почесні місця й отримують високі нагороди. В Домі художника м. Ізмаїл розміщено творчі майстерні й представлено постійно діючу виставку їх художніх робіт, де можна придбати живописні праці бессарабських майстрів. Вони ведуть активну виховну діяльність, організовуючи тематичні художні виставки й вернісажі в АРТ-БАТ галереї художників Ізмаїла, Ізмаїльській картинній галереї, Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї Придунав’я («Пори року», «Краса, що створена жінкою», «Буджакська палітра» тощо).

P.S.:

Після початку російського вторгнення в Україну багато художників південної Одещини засвідчили під час зустрічей в Ізмаїльській картинній галереї, що в перші тижні війни відчували шок, стрес, повне занурення в жахливий потік новин, що приходили з окупованих територій і тих, що перебували під постійним обстрілом. На якийсь час творчий процес завмер… І не дивно! Неможливо абстрагуватися від жахів війни та створювати прекрасний світ кохання, добра та краси. Через деякий час естетична рефлексія переключилася на те, що хвилювало і зараз хвилює найбільше: доля України та віра у безумовну перемогу нашої країн.